h_baskerville: (Default)
Путин — мой президент
Интервью с главным редактором радиостанции «Эхо Москвы» Алексеем Венедиктовым
04.08.2016
Лукаш Венерский (Łukasz Wenerski)
Nowa Europa Wschodnia: Сегодняшняя Россия, какая она?

Read more... )
h_baskerville: (Michalkov-basketrille)
Эй, кто-нибудь, помогите мне подобрать мою челюсть!
отсюда

В.Чаплин― ... Слушайте, а что, в конце концов, плохого в уничтожении некоторой части внутренних врагов?

О.Чиж
― В уничтожении людей – в этом плохое…

В.Чаплин
― А что в этом плохого?

И.Воробьева
― Физическое уничтожение.

В.Чаплин
― Конечно, физически…

О.Чиж
― Нельзя убивать людей.

В.Чаплин
― Почему нельзя? Некоторых убивать можно и нужно.

И.Воробьева
― Подождите секундочку. Физическое уничтожение…

В.Чаплин
― Совершенно точно, некоторых убивать можно и нужно.

И.Воробьева
― Некоторых – это каких?

В.Чаплин
― И не случайно уничтожают преступников…

И.Воробьева
― У нас отмена смертной казни, напомню, в стране.

В.Чаплин
― Вот не факт, что это было правильное решение. Так вот, смотрите, даже Бог, если мы читаем Ветхий Завет, если мы читаем Апокалипсис, то есть Новый Завет, прямо санкционировал и санкционирует в будущем уничтожение большого количества людей для назидания остальных. Не как наказание, не как месть, а для назидания остальных. Для назидания обществ иногда необходимо уничтожить некоторое количество тех, кто достоин уничтожения.

О.Чиж
― А кто решает?

И.Воробьева
― Да, кто достоин уничтожения, а кто нет?

В.Чаплин
― Если хотите, воля Божия и воля народа, которая должна совпасть с волей власти...
h_baskerville: (Michalkov-basketrille)
Что общего у Судана, Сомали, Эфиопии, России, Центрально-Африканской Республики?

Женское обрезание
h_baskerville: (Michalkov-basketrille)
ФСБ утвердила порядок сбора ключей шифрования сообщений в интернете

Федеральная служба безопасности опубликовала приказ о порядке сбора ключей шифрования в интернете. Соответствующий документ размещен на официальном интернет-портале правовой информации.

Документ регламентирует предоставление спецслужбам информации, необходимой для декодирования сообщений в интернете. Согласно ему, организаторы распространения информации в интернете должны предоставлять информацию для декодирования (так называемые ключи шифрования) в организационно-аналитическое управление научно-технической службы ФСБ. Сделать это надо на магнитном носителе (именно так, "на магнитном носителе". У них наверное, еще накопители на магнитной ленте эксплуатируются... - прим. мои) по почте или в форме электронного сообщения по электронной почте.

Кроме того, «организатор распространения информации» по согласованию с ведомством может «организовать доступ» представителя управления к необходимым данным.

Гандурашкінське дніщє (С) bytebuster463
h_baskerville: (Michalkov-basketrille)
Нагадування про минуле .
Як видно, Україна не зробила ані першого, ані другого з виборів, згадуваних наприкінці статті, і отримали війну, як і пророкував автор. Якби ж хоч 10% громадян України були такими розумними...


Україна – наступна?

Олександр Сушко, для УП
Вівторок, 12 серпня 2008, 11:38



Росія розпочала в Грузії війну за встановлення нового світового порядку. Грузія – це перший етап, але водночас і "пробна куля". Демократичному світові кинуто виклик, не менш небезпечний, аніж політичний іслам.

Якщо Захід проковтне пігулку і пробачить Росії грузинську війну, вторгнення "миротворчих танків" в Україну стане лише питанням часу.

Безглуздо сперечатися на тему "хто почав першим". Україну і так втягли у безплідні дискусії і змусили витрачати зусилля на обговорення того, чи адекватним було рішення Саакашвілі атакувати Цхінвалі у відповідь на обстріли грузинських сіл осетинськими бойовиками.

Досить! Це не має нині жодного сенсу. Тому що в етнічних конфліктах не буває правих і винуватих.

Але грузино-осетинський конфлікт був етнічним (точніше, етно-політичним) лише до ранку 8 серпня, коли через Рокський тунель розпочалося масове вторгнення регулярної російської армії на суверенну територію Грузії.

З цього моменту конфлікт перетворився у геополітичну війну, метою якої є повалення існуючого світопорядку та історичний реванш Росії за "приниження" 1991-2004 років.

Російські війська захопили грузинські міста Зугдіді, Сенакі та (ймовірно) Горі й прямують до Тбілісі. Кремль, розгортаючи безпрецедентну агресію, годує світ цинічними коментарями щодо "умиротворення агресора". "Веймарська" Росія завершує своє переродження в щось інше, до болю знайоме Європі...

У довгостроковій перспективі не підкріплена тверезим поглядом на світ стратегія реваншу ймовірно призведе до краху російської державності у її нинішньому вигляді, але поки це станеться, нею можуть бути розпалені численні локальні пожежі, які знищать зародки незалежного демократичного буття сусідніх з Росією країн.

Нова реальність полягає у розв’язаній Росією війні за новий світовий порядок, в ході якої вона прагне ревізувати підсумки історичної еволюції Європи 1991-2004 років. Якщо Росія переможе у цій війні, в Європі складеться новий порядок, в межах якого Україні, як суверенній державі, місця не буде.

Слабкість Заходу

Росія скористалась ситуацією: Захід як ніколи слабкий, розмежований та заглиблений у власні проблеми. Прагнення спокійно дивитись олімпіаду сильніше, ніж прагнення здійснювати бодай-якусь місію.

Деморалізований стан провідних західних інститутів є ідеальним тлом, на якому розгортається імперський реванш. В Москві панує враження, що "вільний світ" нині не спроможний на жодні ефективні солідарні дії на захист і просування власних цінностей.

Той Захід, який нині не може дозволити собі навіть запросити дві східноєвропейські країни до виконання ПДЧ НАТО (подібне рішення у минулому надавалось бажаючим країнам майже у технічному порядку), не викликає жодної поваги Москви, а отже, розв’язує руки до будь-яких дій.

Сьогодні введення в Чорне море та направлення до берегів Грузії (виключно для зняття незаконної блокади та захисту портів) десяти-п’ятнадцяти середніх військових кораблів країн НАТО (наприклад тих, що зайняті в операції "Активні зусилля" в Середземному морі) змусило б Москву зупинити агресію, врятувало б сотні життів.

Але для ухвалення такого рішення потрібна сміливість, якої у лідерів західних держав бракує.

Сильних та авторитетних лідерів, які могли б піднятися на захист базових цінностей та назвати речі своїми іменами, таких як Рональд Рейган чи Маргарет Тетчер, наразі немає. Хто із нинішніх володарів Вашингтону, Парижу, Лондону, Берліну спроможний спокійним, але впевненим тоном вимовити просте словосполучення – "імперія зла"?

Ніхто. Тому, цілком ймовірно, що Захід проводитиме політику "умиротворення агресора", навіть якщо "миротворчі" танки підуть сьогодні на Тбілісі чи завтра – на Київ.

Україна вже на війні

Чому? По-перше, тому що базовані в Криму кораблі ЧФ беруть участь у військових діях проти Грузії, що автоматично перетворює Україну у воюючу країну, а Севастополь – у потенційну мішень.

По-друге, тому що тональність послань офіційної Москви офіційному Києву практично не відрізняється від тональності розмови Москви з Тбілісі.

По-третє, тому що Москва, що систематично озброює незаконні сепаратистські формування, офіційно звинувачує Київ у тому, що він "озброює до зубів" легітимний грузинський уряд, щодо якого нема жодних міжнародних санкцій.

Дискурс "війни з Україною" давно став популярним в російських навколополітичних інтелектуальних колах. Зовсім нещодавно черговий "шедевр" даного дискурсу, опус "Операция "Механічний апельсин" Ігоря Джадана – аналітика з кола Глєба Павловського – жваво (і цілком серйозно) обговорювався як в російському, так і в українському сегментах мережі Інтернет.

Навіть сценарії війни з Грузією не користуються такою популярністю. Росіян цілеспрямовано готують до війни з Україною.

В України ніколи не було "ймовірного противника" у військовому сенсі, напевне, офіційного визначення не буде й цього разу. Але принаймні неформально слід визнати, що 8 серпня 2008 року потенційний противник самовизначився, голосно назвав себе і продемонстрував інструментарій власної дії. Було б недалекоглядно ігнорувати цей сигнал, попри всі сентименти "братнього народу".

Нарощення обороноздатності є правильним напрямком і проблеми тут є цілком реальними. Країна, прем’єр-міністр якої особисто блокує збільшення військового бюджету до мінімально необхідного рівня, має шанс годувати чужу армію.

Наявний військовий бюджет України є лише вдвічі більшим за військовий бюджет Грузії (а країна – в 10 разів більша).

Бідна Грузія витрачає в 5 разів більше коштів на одного військового, аніж істотно заможніша Україна. Грузія протягом останніх років придбала сотні одиниць нової військової техніки, Україна – майже нічого.

Існує й інший, "ментальний" аспект вітчизняної обороноздатності. "Три українці – це партизанський загін зі зрадником".

Для порівняння: найзапекліший грузинський опозиціонер, колишній міністр оборони, особистий ворог президента, будучи змушеним залишити межі Грузії, отримавши політичний притулок у благополучній Франції, заявляє про повну підтримку своєї країни перед обличчям агресії і просить дозволу повернутись в Грузію в якості простого солдата.

Ви уявляєте собі українських опозиціонерів у цій ролі?

Багато хто з них буде з квітами зустрічати окупантів. Принаймні варто було б предметно зайнятися аналізом потенціалу дезертирства з української армії у випадку збройного конфлікту з Росією. Почати з офіцерів вищої та середньої ланки.

Але, досвід Грузії свідчить і про інше. Навіть збільшивши військовий бюджет за 4 роки майже у 30 разів (!), вишколивши цілу генерацію професійних і відданих вояків, закупивши вдосталь техніки і згуртувавши націю, все ж неможливо тривалий час протистояти на рівних в десятки разів переважаючій військовій машині великої держави-агресора. Тому покращення обороноздатності – вкрай потрібно, але недостатньо.

Потрібні міжнародні гарантії. І не ефемерне паперове сміття на кшталт Будапештського меморандуму (1994), яким Україні заплатили за відмову від ядерної зброї, а реально діюча система, яка означатиме, що той хто напав на Україну – напав на найсильнішу світову потугу. Якщо коротко, то лише чотири літери – NАТО.

"Хотят ли русские войны?"

Війна – це невід’ємний засіб мобілізації національного духу північних сусідів. Чи не випадково Радянський Союз розпався майже одразу після закінчення останньої окупаційної кампанії СРСР – афганської?

Пост-воєнна деморалізація була значним фактором для розпаду імперії. Без війни в Росії швидко починаються смути, хитання, нестабільність, занепадає почуття національної гордості. Періоди національного піднесення пов’язані майже виключно з війнами. Це добре засвоїли представники еліт. Путін розпочав із Чечні. Медведєв – з Грузії.

Всезагальний одобрямс інтервенції в Грузію з боку російських еліт, громадської думки не викликає сумнівів і вже нікого не дивує. Те, що йдеться про незаконне вторгнення на чужу територію – взагалі не працює як аргумент.

Майже ідіотичне "там наші громадяни!" створює відчуття квазі-правомірності, достатнє для російського обивателя. В кращому випадку вам скажуть “американці теж так роблять”, не уточнивши, чому в американців треба вчитись тільки гіршому з того, що вони вміють.

Будьмо впевнені, що у разі початку бойових дій проти України, пересічні росіяни в основній масі з великим піднесенням підтримають свою армію і політичне керівництво. Їм скажуть – війна не проти братнього українського народу, а проти його "злочинного керівництва".

Росіянам, які давно вже не обирають собі владу і не можуть повірити, що в Україні це якось інакше – цього пояснення буде достатньо.

Спостерігається певна циклічність у життєвих проявах "миротворчої" імперії: Фінляндія-1939, Угорщина-1956, Чехословаччина-1968, Афганістан-1979, Грузія-2008, Україна-? Життя стає швидшим, тому, напевно, не пізніше 2017.

Почнуть з Криму

"Міст дружби" в Керченській протоці, будівництво якого так лобіюють сьогодні росіяни, при короткозорій підтримці вітчизняного Мінтрансу, якщо буде збудований, стане українським Рокським тунелем.

Звісно ж, не буде жодного оголошення війни – лише "миротворча операція" з метою запобігання гуманітарній катастрофі. Наприклад, вимога виведення Чорноморського флоту у 2017 році – хіба не гуманітарна катастрофа? Адже десятки тисяч "миротворців" і обслуговуючого персоналу в Севастополі втратять роботу і не матимуть засобів до існування!

Може бути втілено сценарій поступово розкручуваної істерики із переростанням в контрольований безлад. Ті ж самі діячі, що знищували цього літа українські символи на Графській пристані, будуть влаштовувати апокаліптичні дійства, заклинати до "довічного базування" флоту як невід’ємної частини Севастополя тощо.

Врешті-решт, Росія ухвалить рішення не виводити Чорноморський Флот "на вимогу співвітчизників та жителів Криму". Це призведе до збройних зіткнень. Далі – та чи інша версія "грузинського варіанту".

Варто помітити, як пожвавився в останні дні Леонід Грач, що мріє про роль "кримського Багапша-Кокойти". Він уже не соромиться зривати з державних установ державні прапори та заявляти про те, що "Крим дозрів до відділення від України".

Саме він першим озвучив думку про те, що Південно-Осетинський сценарій може повторитись в Україні. Мабуть знає, про що каже.

***

Як Україна може уникнути ролі наступного об’єкту російської війни за новий світовий порядок?

Існують два способи.


Перший: вступ до НАТО у найкоротші можливі терміни, що практично унеможливить зовнішній збройний напад. Незважаючи на ослаблення Заходу і втрату ним пасіонарності у обороні власних цінностей, все ж система колективної безпеки, заснована на 5 статті Вашінгтонського Договору все ще є достатньою гарантією проти спокуси збройного втручання ззовні. Що доводить досвід Балтійських країн, які, на відміну від Грузії та України, зуміли своєчасно інтегруватись в цю систему.

Для реалізації цього сценарію Україні, як мінімум, необхідно подолати імпотенцію власної центральної влади та переконати глухо-опозиційну Німеччину.

Другий: політична капітуляція перед Росією і відмова від самостійної суб’єктності у внутрішній та зовнішній політиці. Тобто перетворення України на "Росію-2", або "Малоросію" як частину "русского міра" з усіма політичними, суспільними та культурними атрибутами.

В даному випадку воювати з Росією не буде за що. При цьому номінальна незалежність держави може бути збережена, але Україна, як суб’єкт історії та політики, остаточно перестане існувати.

Якщо Україну не влаштовує ані перший, ані другий варіант, то треба готуватися до війни.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, для УП
h_baskerville: (Michalkov-basketrille)
В "Новой Газете", конечно, "объективные журналисты", но на российском безрыбье - заментое явление. Мне показалась очень примечательной статья В.Ширяева (их зам.директора [так обозначен... может, редактор?], тот еще мчудак) "Это — война". Ниже - выдержки и мои комментарии:

Что будет, если большая война вернется? Какие силы сегодня противостоят друг другу по обе стороны? Сколько будет раненых и убитых? Возможны ли интенсивные бои в крупных городах? Смогут ли противники добиться своих целей и при каких обстоятельствах?

Все эти вопросы мы задали командирам заново отстроенной армии «ДНР»/«ЛНР». По мнению многих из них, слишком большая часть общества в России и на Украине сегодня склонна к благодушной оценке перспектив полномасштабной войны, которую предрекают политики. Общественное мнение в глубоком тылу, при всей неуместности такого выражения, адаптировалось к непрекращающимся потерям в сводках с Донбасса. В то время как мирные жители зоны боев и профессиональные военные (в данном случае в мятежных анклавах) рассматривают ее как грандиозную катастрофу.


Здесь уже начинается интересное. Как это, "республики" две, а армия "заново отстроенная", т.е. одна? Но дальше еще откровеннее:

В январе—июле этого года в ходе командировок мы встретились с опытными участниками боевых действий. Многие из них имеют за плечами советские и российские военные училища и академии и после разоружения отрядов ополчения попали в сформированные Первый и Второй армейские корпуса армии «ДНР»/«ЛНР», подписали контракты и являются теперь официальными военнослужащими этих непризнанных государственных образований. Некоторые занимают там руководящие должности...

И снова, [единая] армия в составе двух корпусов и загадочные "участники боевых действий", закончившие российские военные училища и академии. Как же они, с такой-то образовательной базой, оказались донбасскими шахтерами и трактористами?
Читаем дальше:

«ЛНР»/«ДНР»: кому подчиняется армия
К процессу становления властных органов в «ЛНР» изначально имели отношение выходцы из военной разведки, а в «ДНР» — контрразведка и силовики. Это породило различия в подходах к управлению....


Это Болотов из "ЛНР" имел отношенрие к военной разведке? И какой страны разведке? Или Плотницкий-Штирлиц долго маскировался под мелкого чиновника? А, значит, Бородай и уже-не-помню-как-звали-"ДНРовских"-министров,спикеров-прочих-руководителей - это, оказывается, "контрразведка и силовики"?! Или автор нам, не особенно скрываясь, говорит, что это марионетки, которых и дергают за ниточки "серьезные люди"? И поскольку из общедоступной информации, самым высокопоставленным украинским силовиком/разведчиком/контрразведчиком на стороне "ЛДНР" был (есть?) некий альфовец Ходаковский, то логично ли предположить, что этих "выходцев из военной разведки/контрразведки/силовиков" на Донбасс занесло с севера?

В «ДНР» ... в попытке взять под контроль разрозненные отряды ополчения было создано министерство обороны. Министерство скорее поддерживало видимость централизованного управления, пытаясь организовывать взаимодействие между этими отрядами...

Весной офицер одной из спецслужб, регулярно посещающий «ДНР» для встреч с агентурой и наблюдения за обстановкой, охарактеризовал ситуацию таким образом:

— Захарченко так и остался бандитом. Масштаб задач в управлении миллионным городом, часто критических, не привел к росту масштаба личности. Он необучаем. На днях по пьянке набил морду повару в ресторане. Утром, без объяснений и предупреждений, пропустив заседание, которое должен был вести, поехал мириться и извиняться. Вот его уровень.


Цепляясь за свои полномочия, политический лидер «ДНР» постоянно рождал административные и военные инициативы. Еще в начале 2015 года он неожиданно дал приказ начать наступление на Мариуполь. Это была чистой воды авантюра, попытка развязать бойню, втянуть в нее как можно больше войск с обеих сторон, чтобы выскочить из сражения было уже невозможно. Однако большинство командиров отказалось подчиняться Захарченко, и инициатива свернулась так же внезапно.

Бездарный, неподготовленный штурм Марьинки, организованный Захарченко в начале июня 2015 года, привел к потерям: более 30 человек убитыми и более 100 ранеными. В последний год таких дикостей уже не было — правительство «ДНР» окончательно потеряло возможность управлять армией.


Еще раз:
В последний год ... правительство «ДНР» окончательно потеряло возможность управлять армией

Т.е. автор вольно или невольно говорит, что нет никаких "республик", есть лишь кучка бандитов в "ЛНР" и другая кучка в "ДНР", служащих ширмой для реального управления россией армией в составе двух корпусов, ею же обильно снабжаемой всем необходимым для длительной войны. А "республики", да и просто население - это просто неизбежные "накладные расходы", поэтому и кормят это население скудно, лишь бы не разбежались.

Вывод автора статьи неоригинален:
Если разразится стратегическая операция ВСУ по освобождению Донецкой и Луганской областей от мятежников, мало никому не покажется. Украинская армия стала сильнее благодаря экстраординарным усилиям государства и общества, а организованнее во многом благодаря помощи союзников. Но Первый и Второй армейские корпуса армии «ДНР»/«ЛНР» будут в обороне, и закон оборонительного сражения в части потерь никто не отменял. А самое главное: это новое кровопролитие между закаленными, не собирающимися повторять прошлые ошибки, чрезвычайно мотивированными (в этом наши журналисты убеждаются в каждой новой командировке), накопившими злость и боеприпасы армиями, будет по своему накалу несопоставимо даже с самыми жаркими боями 2014—2015 годов; обе стороны будут принимать погибших в огромных количествах.

Словм, "ихтамнет", но они держат в своих руках все нити управления и снабжения. Они "трактористы и шахтеры", но закончили российские училища и академии. Они "опочленцы", но сформировали слаженные и боеспособные корпуса, но "по специфике боевого предназначения офицеры «ДНР»/«ЛНР», несомненно, превосходят противника". Они армия "ЛНР"/"ДНР", но на руководителей этих самых *НР член кладут...


Я не буду плакать, когда россия станет исчезать с лица Земли.
h_baskerville: (Default)
В ФБ у Н.Жукоцкого увидел славную картинку:
h_baskerville: (Default)
В многочисленных репостах оригинального поста ГеныЗлого был подменен заголовок на "Будни рыночной экономики" (например, здесь и здесь). Это, конечно, обман, потому что явление это ни к какому "рынку" отношения не имеет. Ни в одной из посещенных мной стран с рыночной экономикой ничего подобного нет. Это следствие чисто российских аберраций, истоки которых можно проследить задолго до появления в россии того, что принято именовать "рыночной экономикой". Гуталин на хлебе, антифриз и т.п. - это все и в совке было... а в россии никуда и не исчезало, судя по всему. Просто сейчас явление приобрело современные "технологичные" формы.
Итак, читаем и ужасаемся...

Originally posted by [livejournal.com profile] gmichailov at Россия спивается
Я думал, что такое уже никогда не повториться, но 90-е годы напомнили о себе. Это круглосуточный аппарат по продаже "фанфуриков". Аппарат располагался возле жилого дома на улице Гражданской в Чебоксарах. В любое время суток желающий мог приобрести спиртосодержащий лосьон за 30 рублей.


Читать и смотреть дальше... )
h_baskerville: (Default)
Від Богдана Яременко:

...Комітет у закордонних справах Палати представників (нижньої палати) Конгресу США вчора схвалив проект закону 5094 "На підтримку стабільності та демократії в Україні" авторства демократа з Нью-Йорка Еліота Енгела.
Хоча це лише перший крок на шляху прийняття цього закона американським парламентом варто звернути на нього увагу з тієї причини, що він спрямований на формування деяких нових підходів американської політики щодо розв"язаної Росією війни проти нашої держави і, найгловніше, щодо окупації Криму. Чесно кажучи, так виглядає, що цей законопроект фактично окреслює американську стратегію повернення Криму і реагування на його окупацію, якої, як ми знаємо, і близько не має українська держава.
Українські ЗМІ повідомили, що цей проект закону передбачає створення в рамках спонсорованих урядом США програм українського мовлення спеціального кримськотатарського сервісу для мовлення на окупований Крим. Йдеться також про ширше завдання - започаткування урядом США роботи у сфері протидії російській пропаганді на території держав, що межують з РФ.
Але навіть це другорядне.
Законопроект передбачає, що ситуацію конфлікту між Україною і Росією можна буде вважати вичерпаною тоді, коли Президент США повідомить Конгрес про закінчення війни на Сході України і (!) повернення Криму під контроль України. (Виділення мое - h_baskerville)
Це новела. Ми вже два роки пропонуємо закріпити в українському законодавстві норму, що конфлікт з Росією вважатиметься завершеним після повернення суверенітету України над усіма тимчасово окупованими територіями і отримання компенсації з боку РФ за агресію. Але нічого в цьому плані не робиться. Схоже тому, що у нас немає війни чи конфлікту з РФ. Тобто, спершу потрібно законодавчо ствердити, що цей конфлікт є, а лише потім, коли і за яких обставин він може вважатися закінченим.
Законопроект пропонує залишити санкції проти РФ в силі до отримання згаданого вище повідомлення Президента США Конгресу про закінчення конфлікту між Україною і Росією.
Це надзвичайно цікаво, адже демонструє різницю у підходах до стримування Росії між США та європейськими державами. США, схоже, готові не бавитися у щопіврічні перезатвердження санкцій. Якщо ця норма буде затверджена, американська дипломатія запрацює ще активніше, щоб не допустити розвалу європейських санкцій проти РФ...
...Розуміючи проблеми з європейськими союзниками щодо продовження санкцій щодо РФ автори законопроекту зобов"язують уряд США не лише до закінчення українсько-російської війни утриматися від передачі РФ військової техніки, обладнання та технологій, але і проводити політику, яка забезпеічила б аналогічні дії союзників по НАТО.
Це вкрай важливий пункт. Вже кілька місяців ми (громадянське суспільство та значна частина експертної спільноти) намагаємось переконати американську адміністрацію, що в умовах продовження російської агресії проти України не можна ув"язувати продовження санкцій проти РФ з тим, чи прийняла Україна якісь проправки до Конституції чи закони про статус місцевого самоврядування на Донбасі тощо. Також і європейцям і американцям ми неодноразово говорили, що продовження санкцій ціною прийняття законів, які ставлять під сумнів цілісність української держави та народу для нас неприйнятно (тобто, що санкції проти РФ, які запроваджує Захід, все ж таки менш пріоритетні, ніж майбутнє України). Схоже, дехто нас почув і зрозумів. Фактично мова йде про посилення і переформатування санкцій. Якщо секторальні фінансові санкції європейців проти РФ будуть скасовані, американські законодавці вже окреслили альтернативні шляхи впливу на Росію.
Такого мислення українська влада наразі не демонструвала.
Отже, маємо хороший, спрямований у майбутнє проект закону. Проукраїнський закон. Якби ще такі і українські закони!
Слідкуємо далі.
h_baskerville: (Default)
Не тільки я помічаю, що росіянські "ідеологічні мислителі", навіть ті, кого можна було б назвати кращими з них*), все одно жалюгідні у своїй дріб'язковості та претензіях на інтелектуалізм... Вичитав у kondybas'а:

Люди не уявляють собі, скільки різноманітної інфи можна отримати з необережно промовлених фразочок.

Колись давно я читав детективне оповіданнячко, там двоє допитливих аналізували фразу випадкового сусіда про те, що "Нелегко пройти пішки дві милі в таку погоду" - і дійшли висновку про зкоєне вбивство. Але не з моїм щастям такі випадки. З моїм щастям все тупіше і дебільніше. Хоча, звичайно, у сухому залишку не трагедія, а лулзи. Ось, зацініть:



Лише замисліться:
1. Мюрідка настільки дурний, що тягнув "про запас" мило в таких кількостях, що не витратив його ще й досі - за 20 років!
2. Мюрідка настільки скнарий (або настільки бідний) що й досі користується запасами мила двадцятирічної давнини.
3. Мюрідка настільки тупий, що не бачить нічого поганого, аби публічно зізнаватися в дурості та скнарості.

Вишенькою на тортику залишається самий факт придбання Мюрідом гомеричних кількостей господарчого мила в обхід талонної системи.


*) Disclaimer: Віибір "кращого" у цьому контксті нагадує вибір між різними сортами лайна, але зараз не можу знайти більш підходящих слів для того, щоб виділити мюрида з-поміж інших діячів того ж спрямування.
h_baskerville: (Default)
Дякую добродію kampfflieger за цікавий пост:
Правильне законодавство робить ось яку штуку - злочинець зброєю старається тільки погрожувати, бо як почне стріляти, а ще гірше, попадати, то йому світить ще букет статей. А от добрий громадянин може зразу хуячити на ураження і йому за це нічого не буде.
Звісно, якшо маніяк одразу хоче вбити всіх людей, таке не спрацює, але допоможе мінімізувати кількість жертв.
Так це виглядає на практиці:



Від себе добавлю, що в Ізраїлі подібне законодавство більш-менш успішно дозволяє зупиняти і маніяків (див. останні повідомлення про вбитих перехожими терористів після наїздів автомобілем, або вбивство терориста, що зарізав 13-річну дівчинку)
h_baskerville: (Default)
П.Ірландія - Україна
2-0
Дріб'язок, але неприємно...
Добре, що я перестав вболівати за футбол (взагалі, за спорт) ще років з 20 тому.
Футбол для мене лишається лише видовищем, що може дати естетичне задоволення. Звичайно, не йдеться про Україну або росію у цьому контексті. Є й справжні майстри, яких бачиш раз на 2-4 роки...
h_baskerville: (Default)
Читаешь, что пишет ms_dn (AKA Красный террикон) здесь (и далее по ветке обсуждения) - красноп**ый пи****с
Читаешь что он же пишет здесь (и далее по ветвям обсуждения) - нормальный человек с трезвым взглядом на мир.

Это у него раздвоение личности? Или у меня?
h_baskerville: (Default)
Словаччина-Росія: 2-1
Дріб'язок, але приємно...
h_baskerville: (Default)
У френда вычитал:

Русский язык очень краткий и лаконичный. Например, надпись "Здесь были туристы из России" состоит всего из трёх букв…

Это особенно понравилось, хотя там много и других жемчужин
h_baskerville: (Default)
Неожиданным во всей истории с освобождением является прошение о помиловании, написанное родственниками погибших Корнелюка и Волошина. Я вижу только 2 возможных объяснения:

- либо фейковость обвинений против Савченко стала очевидной даже родственникам, и с их стороны это было, действительно, актом гуманизма;

- либо (если вышеприведенное предположение неверно) народонаселение россии настолько рабы нацфюрера, что по его приказу даже дерьмо готовы есть с причмокиванием.
В любом случае вся история прямо вопиет: "россия вперде!"
h_baskerville: (Default)
Мозги сшибает у "путриотов":
Забугрянцы, помните!
Ситуация 9_мая_1945_года.2.0 не за горами!
Готовьте букеты, оркестры для встречи освободителей и флагштоки на рейхстагах!
Время пошло!


Был такой министр обороны в Штатах, который поехал головой и выпрыгнул из окна со словами "Русские идут".

Может, salatau тоже из окна сиганет! - Пусть, лишь бы порядочному человеку на голову не упал...

Profile

h_baskerville: (Default)
h_baskerville

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:32 am
Powered by Dreamwidth Studios